Зокрема, MONATIK представив кавер на пісню “Старі фотографії”, група БЕZ ОБМЕЖЕНЬ випустила свою версію пісні “Мовчати”, а Аліна Паш презентувала “Чекаю ночі”. На відео, опублікованому в Твіттері, видно вулиці Міста гріхів, залиті паводковою водою. Аеропорти та автостоянки також постраждали від зливи, який заповнив незліченну кількість будівель, оскільки місто ввело попередження про раптові повені та сильну грозу. У цьому розгулі підробок, Ексалібур найсправжнісінький.
Часто в пресі анонс програми супроводжувався особистим запрошенням від директора Франца. З найперших ескізів архітекторів і побажань замовника нова кам’яниця у Львові планувалась як театрально-видовищна споруда. Бальний залНа другому поверсі на відвідувачів казино чекали кілька танцювальних та гральних залів, затишна бібліотека та балконна галерея з чудовим видом на Єзуїтський парк та будівлю Галицького сейму. Там видали розпорядження про передачу в приватну власність Будинку вчених на початку 2000-их. До речі, це був чи не єдиний вечір в історії казино, коли фото та відеозйомка в закладі дозволялися.
Від 26 лютого 1980 року будинок є пам’яткою архітектури місцевого значення. За останнє десятиліття було проведено низку реставраційних робіт. І вже у 2017 році за підтримки Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради було проведено реставрацію фасаду театру. Вхід до касино прикрашали дві жіночі скульптури, автором яких був Леонард Марконі. Головна зала була оздоблена ліпниною кольору слонової кості, пілястрами та освітлена вишуканими бра. Вестибюль був облаштований зручними м’якими меблями.
Будинок набув свого сучасного вигляду, його запроєктував архітектор Ян Шульц у стилі ренесанс. У Львові натомість у часи імперії Габсбургів та у міжвоєнний період, насправді існували “касино”, тобто клуби. Це були осередки для спілкування певних верств, до послуг яких були буфети, більярдні, танцювальні зали, читальні, ломбері столики. Тобто касино не мало нічого спільного з рулеткою та азартними іграми, а були здебільшого світськими та культурними просторами, де спілкувались представники різних сфер. У місті було декілька закладів такого спрямування, розповідаємо про найвідоміші з них “Шляхетське”, “Міське” та “Офіцерське” касино.
Залишити Відповідь Скасувати Відповідь
Улюбленою скульптурою американців є постать Юпітера, який щогодини починає рухатись і говорити щось на кшталт «Вітаю в палаці Цезаря! А європейцям, https://www.gorod.cn.ua/news/gorod-i-region/138963-vidpovidalne-spozhivannja-sho-ce-i-naskilki-ce-realno-v-pobuti.html навпаки, таке бачиться вершиною несмаку й вульгарності. Багато хто каже, що це «найжахливіше видовище», на яке довелося натрапити в місті.
Знову Зробити Львів Великим – Рецепти Від Годзіміра Малаховського Частина Третя
З дорійською колонадою, що притаманна паркам доби романтизму. Археологічні дослідження свідчать про те, що гра у кості була поширена як на теренах Львівщини вже у XI-XII ст. Які касино відвідував Франц Йосиф I під час свого перебування у Львові?
Слони Львівського Азарту
Хоча запах був нестерпний, Тадеуш намагався на це не звертати уваги, бо якраз вигравав. Урешті, не витерпівши, він змушений був кинути карти на стіл і визнати свою поразку. Дядько оповідав, що після того випадку молодий елегант більше не приходив на картярські ігри. Про це пишуть Андрій Козицький та Степан Білостоцький у своїй книзі “Кримінальний світ старого Львова”. Тут, на центральній сцені, в суботу й неділю відбувалися етноконцерти приїжджих мистецьких колективів і виконавців. У розмаїтті барв і повнозвуччі чарівного своїми принадами карпатського літа жителі й численні гості Яремчі минулими вихідними відзначили День міста.
В кінці ХІХ, на початку ХХ століття вулицю активно перебудовували, на зміну дерев’яним будиночкам повставали нові кам’яниці на кілька поверхів. Театр «Casino de Paris» відновив свою діяльність уже за два тижні після початку окупації і 16 вересня 1914 року відкрився як театр-водевіль. У Львові це був єдиний театр, який існував протягом всього часу окупації. Відсутність конкуренції впродовж перших місяців окупації дозволила власникові театру Йонашу Вeйсу заангажувати найкращих акторів із тих, що залишились у Львові. Окрім того, до них долучилися приїжджі митці з Російської імперії.